виступ на педраді " Іноваційні методи навчання"

Інноваційні методи навчання на уроках зарубіжної літератури

Метою державної Національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ ст.") є виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу, що можливо лише за умов відходу від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій. Саме цим зумовлена зараз увага педагогів, методистів до інновацій.

Термін "інновація" означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори. Запозичення цього терміна пов'язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових "переможних методик", які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо.

Поняття "технологія" виникло у світовій педагогіці також як протиставлення існуючому поняттю "метод". Недолік методу полягає в його негнучкості та статистичності. Широкого поширення термін "технологія" ("технологія в освіті") набув у 40-х рр. і був пов'язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання. У 60-х рр. поняття "технологія освіти" розглядалося під кутом зору програмного навчання і використання обчислювальної техніки у навчанні.

Курс «Зарубіжна література» - важлива складова літературної та загальногуманітарної освіти сучасних українських школярів, оскільки синтезує в собі найвищі досягнення культури народів світу і створює умови для перетворення її найважливіших цінностей і надбань в індивідуальний досвід особистості, дає унікальну можливість вчитися жити в конкретному соціокультурному просторі, усвідомлюючи його неоднорідність та неоднозначність. Цей курс також посутньо впливає на оновлення змісту вітчизняної освіти, плекання гуманістичного світогляду та гуманітарної зорієнтованості особистості, сприяє виконанню стратегічного загальнодержавного завдання інтеграції України у світовий духовно-культурний простір.

Тому тут так важливо використовувати інноваційні технології.

Термін "інновація" означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори. Запозичення цього терміна пов'язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових "переможних методик", які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо [9, с.26].

Поняття "технологія" виникло у світовій педагогіці також як протиставлення існуючому поняттю "метод". Недолік методу полягає в його негнучкості та статистичності. Широкого поширення термін "технологія" ("технологія в освіті") набув у 40-х рр. і був пов'язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання. У 60-х рр. поняття "технологія освіти" розглядалося під кутом зору програмного навчання і використання обчислювальної техніки у навчанні [9, с.27].

З початку 80-х рр. все більше вживається термін "педагогічні технології". У визначенні їхньої суті немає єдиного погляду: одні розуміють це як певну систему вказівок щодо використання сучасних методів і засобів навчання; інші цілеспрямоване застосування прийомів, засобів, дій для підвищення ефективності навчання; треті - цілісний процес визначення мети, обгpунтування плану і програми дій та навчальних методів. Кожний з цих підходів має право на існування, бо охоплює різні сторони навчального процесу. Тому існує велика кількість педагогічних технологій.

Отже, "інноваційні технології - це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів. Система грунтується на внутрішніх умовах навчання. Тому "педагогічні технології" пов'язані з ідеями і досвідом психології, соціології, системного аналізу тощо.

Психологи встановили, що найбільша кількість галузей людської діяльності стартує у творчому плані саме у вік молодості. У вік молодості людина прагне відкривати найбільшу кількість джерел, що дають естетичне,інтелектуальне та моральне задоволення. Питання розвитку творчої діяльності учнів та студентів розглядаються у працях відомих учених: В.В. Давидова, З.І. Калмикової, О.М. Леонтьєва, З.І. Слепко та інших.

І саме уроки зарубіжної літератури - це насамперед уроки, на яких вчитель уміло використовує всі можливості учня, весь його можливий потенціал з метою активного розумового розвитку, форування моральних якостей.

Актуальним є питання створення належних умов і залучення цілеспрямованих заходів щодо розвиту пізнавально-творчих здібносте учнів при вивченнні предмету «Зарубіжна література». Тут треба ураховувати принципи:

- індивідуальне й диференційоване навчання з наданням можливості вибору завдаь учнів;

- постановка й вирішення проблемних і творчих ситуацій;

- діалогічность і комуніативність навчання з метою розвитку комунікативних здібностей учнів;

- створення психологічно сприятливого клімату в колективі, коли викладач і учень виступають активними й взаємодіючими субєктами діяльності [10, с.6].

Пошук інновацій у формах навчання привів до появи нестандартних уроків. Серед найбільш розповсюджених типів нестадартних уроків виступають ділові ігри, прес-конференції, урок типу КВК, урок-конкурс, урок-«суд», уроки-концерти, рольові ігри, конференції, семінари, екскурсії, урок-подорож, урок-«літературне кафе».

Більшість занять нестандартної форми передбачає групове навчання, що сприяє реалізації комплксних його цілей засвоєнню знань: формує навички самоконтролю, почуттю обовязку й відповідальності за результати навчання.

Класифікація нестандартних уроків ще не склалася, але добірка їх уже досить різноманітна. Аналіз робіт науковців (Т. Байбара, Н. Вакарчук, Л. Варзацька, Т. Гусак, О. Кузьменко, Е. Печерська, О. Савченко, Н. Стяглик, Г. Тарасенко, В. Шпак), методистів (В. Авер'янова, Д. Вельбрехт, В. Заворотнюк, Г. Лисенко, Л. Лухтай, Н. Токар, В. Лекіна), ознайомлення з досвідом роботи педагогів-практиків (В. Бутрім, І. Волкова, І. Гурєвич, Н. Гордуз, В. Демчук, Л. Доренська, Л. Козоріз, Г. Крупська, О. Митник, І. Мушак, І. Опанасець, Т. Пасічник, П. Пашаніна, Л. Пензар, О. Полєвікова, Л. Тумакова, Т. Шафрай та ін), дають підстави заявити, що форми уроків, які застосовуються в сучасній старшій школі, можна згрупувати наступним чином:

* бінарні уроки;

* віршовані (римовані) уроки;

* інтегровані (міжпредметні) уроки;

* уроки-дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей, урок-засідання, урок - круглий стіл, урок-конгрес, урок-практикум, урок - прес-конференція, урок - проблемний стіл, урок-семінар, урок-суд, урок-телеміст);

* уроки-дослідження (урок-знайомство, урок - панорама ідей, урок-пошук, урок-самопізнання, урок "Слідство ведуть знатоки", урок "Що? Де? Коли?");

* уроки-звіти (урок-аукціон, урок-залік, урок-захист, урок-інтерв'ю, урок-екзамен, урок-ерудит, урок-композиція, урок-концерт, урок - огляд знань, урок-презентація, урок-ярмарок);

* уроки-змагання (урок - брейнг-ринг, урок-вікторина, урок-КВД - конкурс винахідливих та допитливих, урок-КВК - конкурс веселих та кмітливих, урок-конкурс, урок - мозкова атака, урок-турнір);

* уроки-мандрівки (урок-екскурс, урок-екскурсія, урок-марафон, урок-подорож);

* уроки - сюжетні замальовки (урок-віночок, урок-вечорниці, урок-драматизація, урок-казка, урок - картинна галерея, урок-ранок, урок-спектакль, урок-фестиваль, урок - усний журнал).

У запропонованій нами класифікації бінарні, віршовані та інтегровані уроки виділені окремо. Інші ж види уроків зібрані за групами, що відрізняються характером реалізації творчого потенціалу вчителя й учнів.

l  Робота з ПК. “Мозгова атака ”

- Що вам відомо про епоху Просвітництва із курсу: всесвітня історія?

І етап – учні на протязі двох хвилин записують те,що їм відомо про епоху Просвітництва(у вигляді тез);

ІІ етап – робота в парах ( повідомляють сусіду ,що вдалося згадати);

ІІІ етап – доповнюють свої записи;

ІVетап – перевірка вчителем виконання    роботи.

ЗАСТОСОВУЮЧИ НЕТРАДИЦІЙНІ МЕТОДИ ПОТРІБНО ПАМ’ ЯТАТИ:

  • на сучасному етапі роботи школи в основу педагогічної практики слід покласти творчий підхід;
  • новації мислення мають бути педагогічно впровадженими та відповідати основним вимогам навчання й виховання;
  • на уроці необхідно досягти поєднання ігрової та навчальної форм діяльності;
  • нетрадиційні заняття дають змогу урізноманітнювати форми і методи роботи на уроці, позбавлятися шаблонів, виховують цілісну, творчу особистість;
  • використання нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, їхніх життєвих компетенцій;
  • уміле поєднання традиційних і нетрадиційних форм роботи забезпечує високу ефективність нестандартних уроків, бажання дітей навчитися, належний рівень навчальних досягнень школярів  

Пошук нових форм і прийомів організації уроку у наш час - явище не тільки закономірне, але і необхідне. Інноваційні форми і методи – один з важливих засобів навчання, оскільки вони формують в учнів стійкий інтерес до навчання, знімають напругу, допомагають формувати навички професійної і навчальної діяльності , емоційно впливають на учнів, завдяки чому у них формуються більш міцні і глибокі знання.

Особливості сучасних уроків полягають в прагненні викладача урізноманітнити життя учнів, викликати інтерес до пізнавального спілкування, до уроку, до професії ; задовольнити потребу учнів в розвитку інтелектуальної, мотиваційної, емоційної і інших сфер. Проведення таких уроків свідчать і про спроби викладача вийти за межі шаблона в побудові методичної структури заняття. І в цьому полягає їх позитивна сторона. Але з таких уроків неможливо побудувати весь процес навчання: по самій своїй суті вони хороші як розрядка, як свято для учнів.

При підготовці до уроку, завжди ставлю перед собою декілька цілей. Головна ж мета – це домогтися максимального вивчення та засвоєння учнями нового матеріалу, отримання міцних знань. Добре розумію, що в сучасних умовах розвитку нашого суспільства перед освітою ставляться нові вимоги, і одна з них – це позбавлення засад авторитарності, тому що в основі навчально-виховного процесу повинні лежати ідеї партнерства.

Використання в дидактичному процесі інноваційних методів і форм активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів особливо актуальна на сучасному етапі становлення національної системи освіти і збагачення її новим змістом. Мета|ціль| інноваційної орієнтації навчання|вчення|: підготовка висококваліфікованих кадрів, які не тільки|не лише| досконало володіють професійними природничо-науковими і технічними знаннями, але також проявляють|виявляють| високу інноваційну сприйнятливість і інноваційну активність.

Під освітніми інноваціями розуміють новизну, що істотно змінює результати освітнього процесу, створюючи при цьому удосконалені або нові:

  • освітні, дидактичні, виховні системи;
  • зміст освіти;
  • освітні, педагогічні технології;
  • методи, форми, засоби розвитку особистості, організації її навчання і виховання.

Практично всі педагогічні інновації реалізуються:

- у змісті навчання й виховання учнів через введення державних стандартів, розробці загальнодержавних концепцій виховання учнів, створенні авторських навчальних планів і програм, підручників, посібників, виховних систем, нової системи оцінювання навчальних досягнень учнів;

- у формах, методах і технологіях навчання та виховання у зв язку з появою дистанційної форми навчання, пріоритетністю діало­гових, діагностичних, активних та інтерактивних методів навчання і виховання, запровадженням альтернативних навчально-виховних технологій, а саме: розвивальної, модульно-розвивальної, диференційо­ваної, індивідуально-орієнтованої, алгорит­мізованої, проектної, рейтингової.

В своїй роботі поєдную різні інноваційні форми і методи навчання. Учні не тільки читають, пишуть і слухають, а аналізують і синтезують одержану інформацію, критично мислять, обмінюються думками, пізнають радість набуття нових знань.

На уроках предмету «Трактори» використовую різноманітні технології інтерактивного навчання, а саме

  • Кооперативне навчання - робота в парах, два-чотири всі разом, карусель, робота в малих групах.
  • Колективно – групове навчання: мікрофон; незакінчене речення; мозковий штурм; навчаючи – учусь; ажурна пилка; аналіз ситуації.
  • Навчання у грі: імітаційні ігри; розігрування ситуації за ролями; виробнича ситуація.
  • Обговорення складних і дискусійних питань і проблем: займи позицію; зміни позицію; дискусія.

Пропоную декілька інтерактивних методів, які я використовую на уроках.

Метод «Гірлянда питань»

Мотивацію навчальної діяльності, актуалізацію опорних знань або закріплення нового матеріалу можна здійснити на основі діяльнісного підходу до навчання, використовуючи метод запитань у вигляді гірлянд.

Метод являє собою сукупність послідовних за­питань, зміст яких полягає у використанні багаторівневого підходу до освітлення того чи іншого питання. Викладач пропонує учням питання, які запи­сує на дошці або на картках.

Метод «Технічний футбол»

Під час фронтального опитування за низкою запитань викладач вибирає для відповіді першого учня, а далі учень, який відповідає, вибирає наступного. Тобто умовно «дає пас» у «техніч­ному футболі».

Метод «Тест так — ні»

Тест проводиться за допомогою сигнальних карток двох ко­льорів. Наприклад, «так» — червона картка, «ні» — синя. Викладач формулює твердження, а учні погоджуються з ним або ні, сигналізуючи карткою. Цей метод дає швидкий зворотній зв'язок - викладач може побачити прогалини у знаннях учнів, визначити, скільки учнів засвоїли або не засвоїли певні питання.

Метод «Займи позицію»

Цей метод допомагає проводити дискусію на спірну, суперечливу тему, дає можливість вислов­люватись кожному, продемонструвати різні думки на тему, обґрунтувати свою позицію чи перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо його переконали, та назвати більш переконливі аргументи.

Порядок проведення:

• викладач називає тему та пропонує ви­словити свою думку про тему, яка досліджується;

• учень повинен стати біля того плакату, який на його думку дає правильну відповідь;

• учень готується до обґрунтування своєї позиції, чому саме її він вибрав.
Якщо після обговорення дискусійного питання учень змінив точку зору, то може перейти до іншого плакату й пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею чи аргумент протилежної сторони.

Метод «Навчаючи — учусь».

Цей ме­тод дає учню можливість взяти участь у на­вчанні та передачі своїх знань іншим, у да­ному випадку учням своєї групи під час уроку.

Робота організується так:

  • після того як викладач роздав картки із завданнями, учням потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на їх картках;
  • якщо їм щось незрозуміло, вони запи­тають про це та перевіряють у виклада­ча, чи правильно розуміють інформа­цію;

• учні готуються до передачі цієї інформації іншим у доступній формі;

  • учні ознайомлюють зі своєю інфор­мацією інших учнів групи;
  • учень має право розмовляти тільки з однією особою;
  • кожне завдання полягає в то­му, щоби поділитися своєю інформа­цією з іншими учнями та самому дізна­тись про певну інформацію від них;
  • учні, коли поділились та отримали інформацію, розповідають всій групі про що вони дізнались від інших.

На цьому етапі активізації розумової та творчої діяльності учнів застосовую іг­рові технології та проводжу професійно-ділові та творчі ігри («Ще був випадок...», «Конструктор» тощо).

Метод «Ажурна пилка»

Цей метод до­зволяє працювати разом з метою вивчення значної кількості інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів до­помагати один одному - вчитись навчаючи. Під час роботи учні готуються працювати в різних групах.

Спочатку учні працюють у «домашній» групі. Потім в іншій групі і виступають у ролі «експертів» з питання, над яким вони працювали в домашній групі, й отри­мують інформацію від представників ін­ших груп.

Метод «Асоціативний кущ»

Асоціація спонукає до вільного і відкритого мислення і реко­мендується для використання на етапах актуалізації і рефлексії.

Для складання асоціативного куща слід дотримуватися таких правил:

1) записати на дошці або в центрі аркуша ключове слово чи фра­зу;

2) записати слова чи фрази, які спадуть на думку;

3) ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевне­ність;

4) заповнивши «кущ», указати проблеми або теми, для розгля­дання яких потрібна додаткова інформація. Якщо до складання «куща» викладач звернувся на початку ви­вчення теми, то після її вивчення можна звернутися до «куща» знову — для уточнення.

Метод «Прес»

Цей метод допомагає навчитися знаходити вагомі аргументи і формулювати свою думку щодо спірного питання; формулювати ідеї у вигляді чіткої й логічної структури.

Метод може бути використаний на будь-якому етапі уроку у такий спосіб:

1) висловити свою думку: «Я вважаю...»;

2) пояснити підґрунтя такої думку: «Оскільки...»;

3) навести приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції «... наприклад...»;

4) узагальнити, формулювати висновки: «Отже,...» або «таким чином...».

Нетрадиційний урок – це імпровізоване навчальне заняття з вільною структурою. По своєму призначенню він може бути і уроком вивчення нового, і уроком повторення, і узагальнюючим, і уроком комбінованого типу. Такі уроки з'явилися в моїй практиці як свого роду “відповідь” на ситуацію зниження інтересу учнів до занять. Це прогрес педагогічної думки. На таких уроках розвиток учнів проходить в особово–орієнтованому напрямку. Нетрадиційні уроки в моїй роботі займають значне місце. Це пов'язано з бажанням учнів активно приймати участь в ігровій основі уроків та їх оригінальністю проведення.

Як приклади подібних типологій, що підрозділяють уроки за формою їх проведення, можна привести наступні типи уроків:

  • Уроки у формі змагань і ігор: конкурс, турнір, естафета, дуель, КВК, ділова гра, рольова гра, кросворд, вікторина та інше .
  • Уроки, що нагадують публічні форми спілкування: прес-конференція, аукціон, регламентована дискусія, діалог та інше .
  • Уроки, співзвучні з суспільними тенденціями: урок - суспільний огляд знань, урок-диспут, урок-діалог та інше .
  • Ігрові уроки: урок - ділова гра, урок - рольова гра, урок з дидактичною грою, урок-змагання та інше .
  • Допоміжні уроки: урок-тест, урок консультація та інше.

При розробці уроків я переслідую певну мету і реалізую її в конкретних формах.

Наприклад:

 розвиток осмисленого відношення до знань: урок-захист знань, урок - захист ідей;

 становлення творчих здібностей учнів: урок-творчість;

 розширення кругозору: урок – екскурсія;

 розвиток нестандартних умінь учбової роботи: парне опитування, робота в групах, експрес – опитування;

 стимулювання пізнавального інтересу: урок-КВК, урок “Що? Де? Коли?”, урок-вікторина.

При проведенні уроків нетрадиційна форма є завжди виграшною, оскільки в ній представлені не тільки ігрові моменти, але і оригінальна подача матеріалу. Зайнятість учнів через різні форми колективної і групової роботи. Групові форми роботи дозволяють створити більш широкі контакти між учнями.

Під час уроку вони найбільш відкриті, і не тільки для нових знань, але і для особистих контактів. А далі – все залежить від викладача, від того, як він розумітиме свою мету. Для мене важливо, що б мої уроки запам'яталися учням, тому я намагаюся використовувати в своїй роботі нетрадиційні форми і методи навчання, які допомагають мені створити урок більш захоплюючим.

Інновації, які я використовую визначають головне в нетрадиційному уроці, а саме:

- відмова від шаблона, від рутини в проведенні;

- максимальне залучення учнів до активної діяльності. Різні форми групової роботи;

- не розважальність, а цікавість і захоплення як основа емоційного тону уроку;

- розвиток функції спілкування;

- прихована диференціація учнів з навчальних можливостей, здібностей і схильності.

Основні правила, які витікають з дидактичних принципів при підготовці уроків, необхідні для керування організацією уроку, засновані на логіці процесу навчання, принципах навчання і закономірностях викладання..

Наведу приклад впровадження в навчальний процес, розроблених мною деяких нестандартних уроків.

Урок-залік.

Залік виконує не тільки контролюючу функцію, але і основне його призначення – систематизувати і узагальнювати матеріал з теми або розділу, уточнити знання з основних питань.

Для заліку можна використовувати підсумкові уроки, уроки узагальнюючого повторення або уроки контролю і перевірки знань, умінь і навиків. В поурочно-тематичному плані наперед передбачені теми, з яких буде залік.

Етапи підготовки і проведення уроку-заліку



Попередня підготовка до уроку-заліку



Проведення уроку-заліку.



Підведення підсумків і внесення коректив.



1 етап – Попередня підготовка

Підготовча робота починається на першому вступному уроці з теми. Аналізую вимоги програми з теми, визначаю кінцевий результат. Визначаю цілі уроку-заліку, складаю питання і завдання, враховуючи три рівні засвоєння:

1. Розуміння, запам'ятовування, відтворення матеріалу.

2. Використання знань і умінь в знайомій ситуації.

3. Використання знань і умінь в новій ситуації.

Учням повідомляю тему і дату проведення уроку-заліку, його місце і значення у вивченні нової теми; знайомлю з вимогами, які будуть пред'явлені на заліку, з питаннями і завданнями різних рівнів; пропоную індивідуальні завдання з тих питань, в яких деякі учні раніше не розбиралися; знайомлю з матеріалами стенду «Готуйся до заліку», який висить в кабінеті.

На стенді розміщено:

1. Перелік знань, умінь і навичок.

2. Питання і завдання заліку.

3. Поради з організації різних видів навчальної діяльності, пам'ятки, алгоритми, плани і зразки відповідей на найскладніші питання (можна в кишеньках).

4. Література з теми.

У ході підготовки до заліку здійснюється така робота:

1. Поточна перевірка знань, умінь і навичок.

2. Організація роботи консультантів.

II етап – Проведення заліку.

На заліковому уроці присутні всі учні, але опитувати можна тільки частину з них, пропонуючи їм диференційовані завдання з урахуванням результатів поточних опитувань.

Учні, які звільнені від заліку або виконують додаткові завдання підвищеної складності, або допомагають викладачеві приймати залік, одержавши перед цим відповідний інструктаж. Можливий і такий варіант, коли частина завдань на заліковому уроці виконує не весь клас, а лише окремі учні (з урахуванням підсумків поточної атестації). Можна використовувати різні форми проведення заліку (письмове опитування за картками-завданнями, виконання двох-трьох залікових робіт, комбіноване опитування, фронтальне або індивідуальне та інші.) залежно від змісту, теми, цілі перевірки, складу учнів, але слід прагнути, щоб види робіт були звичними для учнів. На заліковому уроці доцільно перевірити, як саме учні засвоїли складні поняття, а також уміння і навички , які вони одержали при вивченні теми.

III етап – Підведення підсумків роботи.

На цьому етапі здійснюється оцінювання праці учнів на заліковому уроці.

Урок-змагання

Основу уроку-змагання складають змагання команд , які включають

- відповіді на запропоновані питання;

- вирішення завдань , які почергово пропонуються викладачем командам.

 і ін.²Конкурс²Форма проведення таких уроків найрізноманітніша. Це поєдинок, бій, естафета, змагання, побудовані по сюжетах відомих ігор: КВК, "Брейн-ринг", "Щасливий випадок" ,

У організації і проведенні уроків-змагань виділяють три основні етапи:

Основні етапи організації і проведенні уроків-змагань

підготовчий



підведення підсумків

http://refdb.ru/images/687/1373643/m1fbfeff7.gif

Дня кожного конкретного уроку ця структура деталізується відповідно до змісту матеріалу і особливостей сюжету змагань.

.²Уроки-конкурсу²Як приклад зупинюся на специфіці організації і проведенні

Для участі в змаганні групу розбиваю на три команди. Вибираються капітани цих команд, які керують діями своїх товаришів і розподіляють, хто з членів команд боронитиме рішення кожного завдання в бою. На обдумування і пошук рішень дається певний час, протягом якого журі, що складається з викладача і учнів, які не приймають участі в роботі команд, стежить за дотриманням правил змагання і підводить їх підсумки .

Журі виставляє бали командам за рішення і виконання кожного завдання. Якщо ж ніхто з членів команд не знаходить рішення, то його доповідає викладач або член журі. В кінці уроку підводяться командні і індивідуальні підсумки. Виняткове значення в змаганні має об'єктивність оцінки рівня знань. У разі правильної відповіді, як наголошувалося, учасники і команди одержують певну кількість балів, Яка відповідає складності питання. При неправильному ж виконанні завдання, списуванні або підказках з команди знімається певна кількість балів. Необхідно сказати ,що відмова від зняття балів, як показує досвід, негативно позначається на попередженні неправильних відповідей і організації уроку в цілому.

При конструюванні уроку необхідно дотримуватися умов і правил його організації, а також вимог до нього. Під умовами розуміється наявність чинників, без яких неможлива нормальна організація уроку.

Вся сукупність вимог до навчального процесу зводиться до дотримання дидактичних принципів навчання:

- виховуючого і розвиваючого навчання;

- науковості;

- зв'язку теорії з практикою, навчання з життям;

- наочності;

- доступності;

- систематичності і послідовності;

- самостійності і активності учнів в навчанні;

- свідомості і міцності засвоєння знань, умінь і навичок;

- цілеспрямованості і мотивації навчання;

- індивідуального і диференційованого підходу до учнів.

Окрім основних правил, які витікають з дидактичних принципів при підготовці уроку, керуюся і спеціальними правилами організації уроку, заснованими на логіці процесу навчання, принципах навчання і закономірностях викладання. При цьому необхідно:

  • визначити загальну дидактичну мету уроку, включаючи освітню, виховну і розвиваючу складові;
  • уточнити тип уроку і підготувати зміст навчального матеріалу, визначивши його об'єм і складність відповідно до поставленої мети і можливостей учнів;
  • визначити і деталізувати дидактичні задачі уроку, послідовне рішення яких приведе до досягнення всіх цілей;
  • вибрати найефективніше поєднання методів і прийомів навчання відповідно до поставлених цілей, змісту навчального матеріалу, рівня навченості учнів і дидактичних задач;
  • визначити структуру уроку, відповідну цілям і задачам, змісту і методам навчання;
  • прагнути поставлені дидактичні задачі вирішувати на самому уроці і не переносити їх на домашню роботу.

Коли говорять про вимоги до уроку, як завжди, зводять їх до обов'язкового дотримання всієї сукупності правил. Проте, необхідно відзначити, що найзначущішими вимогами до уроку є його цілеспрямованість; раціональна побудова змісту уроку; обґрунтований вибір засобів, методів і прийомів навчання; різноманітність форм організації навчальної діяльності учнів.

Спробуємо класифікувати новаторські типи уроків світової літератури, указавши їх різновидності (жанри):

1. Уроки-портрети (у центрі уваги таких уроків – постать автора або героя твору; складається опорна схема-конспект, портфоліо, план-характеристика або особиста карта із зазначенням національності, соціального стану, роду занять, місця проживання, кола спілкувань, життєвого кредо тощо):

урок – творчий портрет письменника (О.Пушкіна, О.Вайльда);

урок-портрет героя (Гамлета, Доріана Грея);

урок-портрет перекладача (М.Рильського, М.Лукаша та ін.);

урок – інтерв’ю з письменником або героєм (М.Павичем, Ф.Достоєвським, Онєгіним);

урок – віртуальний музей письменника, поета або героя (наприклад, Дон Кіхота, М.Гоголя, Л.Толстого; кожен етап уроку оформлений слайдом – стендом музейного залу: «Батьківщина письменника (героя)», «Час письменника (героя)», «Дитинство письменника (героя)», «Духовні пошуки», «Становлення письменника (героя)», «Твори, збірки, літературне визнання» «Письменник (герой) у світі» та ін.);

урок – щоденник душі поета (Дж.Байрона, Г.Гейне, М.Лермонтова);

урок – портретна галерея (боги Давньої Греції, адресати пушкінської лірики, поети срібної доби).

2. Уроки-подорожі (їх мета – відчути пригодницький дух, романтику мандрів, здійснити уявну подорож за заданим маршрутом; встановити зв'язок між теорією і практикою, між життєвими процесами і явищами):

урок – віртуальна подорож (на «П’яному кораблі» А.Рембо, за романом «П’ятнадцятирічний капітан» Ж.Верна);

урок – історична подорож (до Еллади, до епохи Просвітництва);

урок – заочна екскурсія («Гоголівські місця України», «Дорогами Дон Кіхота», «Місто Джульєтти», «Острів Робінзона Крузо»);

урок-подорож сторінками книги («Божественна комедія» Данте);

урок-експедиція (за творами Дж.Свіфта, Дж.Лондона);

урок – героїчні, авантюрні чи пізнавальні мандри (Гомер «Одісея», Дж.Толкін «Гобіт», М.Твен «Пригоди Тома Сойєра»);

урок-квест (за сучасними пригодницькими книгами: Л.Бессон «Артур і мініпути», К.С.Льюїс «Хроніки Нарнії», К.Паоліні «Ерагон». Основними формами організації таких уроків є випробування для учнів, пошук артефактів, пригоди, надзавдання);

урок – засідання клубу мандрівників (за творами Ж.Верна, Д.Дефо, Дж.Свіфта);

урок-подорож у часі і просторі («Подорожі з Гоголем у часі і просторі: Україною, Росією, Європою, Єрусалимом, Всесвітом» [4]);

урок-подорож поза часом і простором («Подорож Маленького Принца Всесвітом», вивчення жанру притчі);

урок-мандрівка на хвилях-запитаннях (за творами фантастів Г.Веллса, А.Азімова та ін.);

урок-подорож у світ людської психіки (Стендаль «Червоне і чорне», О.Вайльд «Портрет Доріана Грея»).

3. Уроки-пошуки (спрямовані на знаходження тайного смислу, філософського наповнення, розшифрування символіки того чи іншого твору):

урок пошуку істини («Бути чи не бути?» – за трагедією В.Шекспіра «Гамлет»);

урок – філософсько-психологічний пошук (Кальдерон «Життя – це сон», Й.В.Гете «Фауст»);

змістово-пошуковий урок (поезія митців срібної доби, література постмодернізму);

урок проблемного пошуку (М.Гоголь «Мертві душі», Ф.Кафка «Перевтілення»);

урок – пошук асоціацій (Стендаль «Червоне і чорне», поезії В.Вітмена);

урок-прорив (М.Булгаков «Майстер і Маргарита»);

урок-дослідження («Перемога чи поразка?» – за повістю Е.Хемінгуея «Старий і море»);

урок – сходження до нового смислу («навчання спрямоване на роздуми в одному напряму: всі учні рухаються однією і тією ж траєкторією сходження» [14, 3] – наприклад, аналіз вірша Ш.Бодлера «Альбатрос»).

урок – розшифрування символів (М.Метерлінк «Синій птах», П.Коельо «Алхімік»).

4. Уроки вивчення художнього образу (їх мета – формування читацької компетентності; розвиток глибокого, уважного, тонкого сприйняття образної системи твору):

урок-образ («Останній лист» О.Генрі, «Краса і таємниця соборів: за романами В.Гюго і О.Гончара» [11]);

урок-аналіз образної системи твору (М.Гоголь «Мертві душі», М.Лермонтов «Герой нашого часу»);

урок порівняльної характеристики персонажів («Онєгін і Ленський», «Кохання трьох чоловічих сердець: Клода Фролло, Феба де Шатопера, Квазімодо»);

урок психологічного малюнку персонажів (О.Вайльд «Портрет Доріана Грея»);

урок-осягнення образу ( Е.Т.А.Гофман «Малюк Цахес на прізвисько Циннобер»);

урок-розкриття образу (О.Бальзак «Гобсек»);

урок-осмислення образу головного героя (Й.В.Гете «Фауст»);

урок-еволюція («Еволюція поглядів на античного героя»; «Еволюція героя в романі Ч.Діккенса «Пригоди Олівера Твіста»; еволюція сприйняття образу персонажа – наприклад, Дон Кіхота).

5. Інтегровані уроки (покликані поєднувати у свідомості учня інформацію різних навчальних дисциплін: зарубіжної літератури і української літератури, іноземної мови, психології, філософії, історії, географії, музики, образотворчого мистецтва тощо. Майбутнє школи пов’язане із синтезом різних навчальних дисциплін, передусім предметів гуманітарного циклу, та розробкою інтегрованих курсів, які характеризуються системністю, комплексністю, цілісністю і гармонією. Кінцева мета таких занять – формування в учнів інтегративного мислення, тобто мислення з високим рівнем синтезу вербального й образного компонентів):

урок – літературно-музична композиція («Космос у світовій поезії і музика Й.С.Баха»);

урок – літературно-музичний салон (романси на вірші російських поетів);

урок-виставка (визначні твори мистецтва античності, Відродження, декадансу тощо);

урок-презентація історико-культурної доби (культура Давньої Греції, романтизму, постмодернізму);

урок краси (осінь у творах різних видів мистецтва, ідеал жінки різних історико-культурних епох);

урок-концерт (вірші про кохання, різні пори року в російській поезії);

урок-інтеграція різних навчальних дисциплін (англійська мова і світова література – сонети В.Шекспіра, поезія Дж.Байрона; географія, біологія і світова література – твори Ж.Верна, Д.Дефо; інформатика, психологія і світова література – «Квіти зла» Ш.Бодлера; архітектура, релігія, філософія і світова література – «Дамаскин» М.Павича тощо).

6. Уроки-майстерні (максимальне наближення до реального досвіду істинно наукового або художнього збагнення світу, отримання нового знання і нового досвіду шляхом самостійного або колективного відкриття. Майстерня – це концентрація методів активного навчання, спрямованих на розвиток творчих здібностей, формування активної особистості. Мета таких занять – підведення учня до психологічного стану розриву, коли йому раптово відкривається нове бачення явища, образу. Таке «осяяння» призводить до пізнання істини):

урок-майстерня побудови знань (літературні напрями і течії модернізму; художні особливості маленьких оповідань А.Чехова);

урок-майстерня створення листа (до головного персонажа – наприклад, до Маленького Принца, до Чайки Джонатана Лівінгстона);

урок-майстерня з вивчення лірики (О.Хайяма, Б.Пастернака [1]);

- урок – з’ясування естетики (Ш.Бодлера, О.Вайльда);

урок-стилізація (творча манера романтизму, декадансу, футуризму);

урок сумісної творчості вчителя і учнів (вивчення японських гномічних жанрів і спроба власної творчості);

урок розвитку творчих здібностей (створення візуальної поезії після вивчення творчості Г.Аполлінера);

урок-вдосконалення (навичок аналізу ліричного твору, навичок виразного читання, асоціативного мислення тощо).

7. Уроки-діалоги (мета таких занять – входження у діалогічні відношення з художнім твором спочатку одного, а згодом кількох читацьких свідомостей. Творчі діалоги відбуваються між автором і читачем, рідною й інонаціональною для учня культурою. Книга – це і діалог автора з попередніми культурними епохами (літературними традиціями, напрямами, течіями), і спілкування з сучасниками (провідними літературними школами, жанровими і сталевими тенденціями в розвиткові художньої творчості), і слово до наступних поколінь. Діалогічне пізнання на уроці літератури – це завжди спів-творчість, спів-бесіда, спів-відкриття, спів-відчуття та багато інших спів-. Завдяки різним оцінкам і висловлюванням, пошукам глибинного сенсу, нанизуванню голосу на голос створюється ситуація глибокого культурного “відкриття” художнього тексту з позицій сьогодення):

урок-діалог із образом (з Маленьким Принцом, Гамлетом, Дон Кіхотом);

урок компаративного аналізу (домінуючим є порівняльний аналіз творів різних національних літератур, що дає можливість показати учням риси, які об’єднують різні народи, і особливості, які свідчать про неповторність кожної нації. З компаративним аналізом пов’язано вивчення таких термінів, як вічні образи, мандрівні сюжети, пародія, переклад, плагіат, ремінісценція, стилізація, цитата та ін.);

урок культурологічного аналізу (вивчення твору у контексті культури: духовної культури конкретного народу, історико-культурної доби, неповторного культурного світу письменника. Твір, що аналізується, розуміється учнем як складова частина загальнокультурного процесу);

семіотичний урок (семіотика – наука про знаки; знаходження у творі знаків певної історико-культурної епохи: архітектури, інтер’єру, моди, особливостей мовлення тощо);

урок-панорама (діалог з часом і простором: епоха античності, Просвітництво, модернізм);

урок-рецензія (після перегляду екранізацій або спектаклів за класичними творами; рецензії на твори позакласного читання, новинки світової літератури тощо);

урок творчого читання («Снігова королева» Г.Х.Андерсена, поезія Мацуо Басьо).

8. Уроки-диспути (проводяться в старших класах; їх мета – формування в учнів уміння шукати вирішення проблеми, всебічно розкривати й розвивати їхні інтелектуальні та моральні якості, навчити обґрунтовувати власну позицію, розвивати уміння відстоювати свої погляди; перед початком заняття нагадуються правила ведення диспуту):

урок-дуель (поезії С.Єсеніна проти віршів В.Маяковського);

урок – літературознавчий бій (група «модерністів» проти групи «реалістів»);

урок-дискусія («Теорія Раскольникова: за і проти», «Мистецтво художнього слова проти війни» [8])

урок-вибір («Де б ви хотіли жити: у сім’ї Ростових чи сім’ї Болконських?» – за романом Л.Толстого «Війна і мир»);

проблемний урок («Влада грошей у творах світової літератури»);

урок-виклик (творчість футуристів, Дж.Селінджер «Над прірвою у житі»);

урок-протистояння (протистояння поету і натовпу в поезії романтизму, «Протистояння долі та волі людини в трагедії Софокла «Цар Едип»);

урок-дебати (його основа – популярна сьогодні технологія дебатів, яка є ефективним засобом навчання учнів умінню ясно і логічно формулювати свою позицію, знаходити переконливі факти та доводи на свою підтримку, виховує толерантність, терпимість до думки іншого. Основні блоки даного типу заняття: виклад аргументів, заслуховування контраргументів опонентів, відповіді на запитання опонентів, агітаційна промова на захист своєї точки зору).

9. Театралізовані уроки (проводяться з використанням театральних атрибутів, засобів, елементів; надають учням можливість пізнання себе, виступаючи у різних ролях; розвивають акторську майстерність, ораторське мистецтво, вміння творчо працювати у колективі):

урок-перетворення (на героїв Еллади, персонажів казок Г.Х.Андерсена);

урок-інсценівка («Маленький принц» А.Сент-Екзюпері);

урок-суд (над Гамлетом, над героями «Мертвих душ» М.Гоголя, над збіркою «Квіти зла» Ш.Бодлера);

урок-вистава (за «Синім птахом» М.Метерлінка);

урок-засідання Нобелівського комітету (обговорення творів сучасної світової літератури);

урок – засідання вченої ради (літературознавці про О.Пушкіна, Ф.Достоєвського, А.Чехова та ін.);

урок – засідання редакційної ради (сучасна поезія);

урок – засідання клубу знавців (життєвого і творчого шляху М.Гоголя, роману М.Булгакова «Майстер і Маргарита»).

прес-конференція («Література і життя»);

урок-репортаж (репортаж з місця події за оповіданням Г.Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»; враження від подорожі Гулівера в Ліліпутію).

10. Нестандартні уроки-лекції (як і на звичайній лекції, головна роль відводиться слову вчителя):

урок-презентація твору (В.Скот «Айвенго», М.Гоголь «Тарас Бульба»);

урок-знайомство із жанром (сонету, рубаї, танка);

урок-лекція у вигляді опорних схем (огляд античної літератури, творчість В.Шекспіра, світобудова за «Божественною комедією» Данте);

лекція-парадокс (Ф.Кафка «Перевтілення», твори постмодернізму);

урок-пізнання (творчість Р.Рільке, Е.Хемінгуей «Старий і море»);

урок-відкриття (О.Грін «Червоні вітрила», поезія А.Рембо);

урок-хроніка (Л.Толстой «Війна і мир»);

урок-погляд (А.Чехов «Людина у футлярі»);

урок-анонс (короткий огляд літератури для читання влітку).

11. Нестандартні уроки-бесіди (як і традиційні уроки-бесіди, проводяться у формі відкритого обміну думок учнів і вчителя):

урок – евристична бесіда («Проза та поезія у формуванні духовності людини»);

урок – усний журнал («Свято Великодня»);

урок-засідання «круглого столу» («Казка як інструмент формування цілісної особистості»);

урок-роздум за твором (В.Гюго «Собор Паризької Богоматері»);

урок-спогад (систематизація вивченого матеріалу за 5-9 класи, 10-11 класи);

урок-аргумент (у ході вивчення теми учні мають скласти монологічне висловлювання щодо істинності запропонованих учителем тез (наприклад: 1. Антична література – вихідна основа європейських літератур. 2. Оспівування людини та її світу – одна з провідних тем античності); враховується уміння аргументовувати висловлені думки, переконливо спростовувати помилкові докази [13]).

12. Уроки-ігри (Гра – це вільний впорядкований простір, вона не виснажує людину, а розвиває її, робить сильнішою й досконалішою. Урок-гра стимулює інтерес учнів до певної теми і активізує їхню навчальну діяльність через прагнення позмагатися, перевірити власні сили. Зміст літературних ігор повинен враховувати вікові можливості учнів, орієнтуватись на фантазію, творчість, спонукати до самостійної роботи):

ток-шоу (ігри за аналогією з телевізійними: «Розумники і розумниці», «Що, де, коли?», «Перший мільйон», «Літературний брейн-ринг»);

інтелект-шоу (за творами Дж.Ролінг «Гаррі Поттер і таємна кімната», Й.Колфера «Артеміс Фаул», Дж.Толкіна «Гобіт», Л.Бессона «Артур і мініпути» та ін. [16]);

рольова гра («Світ Дж.Толкіна» – раси ельфів, гобітів, гномів, магів та ін. виконують одне надзавдання);

ділова гра (її завдання – моделювання життєвої ситуації та відносин, у рамках яких обирається оптимальний варіант рішення; наприклад, за аналогією подій в «Таємничому острові» Ж.Верна – «Подорож на повітряній кулі»: учасники обирають собі одну з ролей (лікаря, вченого, інженера, вчителя, художника, спостерігача та ін.). Учні повинні уявити, що вони летять на повітряній кулі, і раптом вона починає падати в море. Група за 30 хв. повинна прийняти рішення: щоб шар встиг долетіти до безлюдного острова, хтось, хто не так потрібен на цьому острові, має стрибнути з корзини [6]);

інтерактивна гра («Провідні теми сучасної світової літератури»);

урок – художньо-екзистенціальна гра (за новелою Ф.Кафки «Перевтілення», повістю Е.Хемінгуея «Старий і море»).

13. Уроки почуттів (Мистецтво художнього слова має справу з різноманітними відтінками почуттів. Розвиток емоційної компетентності, емоційного інтелекту (EQ) – головне завдання уроків пропонованого типу):

урок – емоційне враження (поезія срібної доби російської культури);

урок естетичних переживань (епоха Відродження, декаданс);

урок-сповідь (творчість Г.Гейне, А.Рембо);

урок-подяка (заключний урок вивчення літератури в навчальному році; подяка письменникам, нагородження їх символічними медалями: «За неперевершену майстерність у стилі хоку», «За уславлення в поезії справжніх людських чеснот», «За яскраве зображення світу тварин» та ін. [3]);

урок-інтрига (біографія Шекспіра, містифікації в історії світової літератури);

урок-одкровення (вивчення священних книг людства, Г.Г.Маркес «Сто років самотності»);

урок-засудження (стикання Гамлета зі злом; характеристика рис героїв – носіїв зла; засудження жахів війни в оповіданні Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»);

урок-реквієм («Втілення в образі Офелії ренесансного ідеалу жінки» [12]);

урок-сумнів (Ф.Достоєвський «Злочин і кара», П.Зюскінд «Запахи»);

урок-оберег (головні висновки такого типу уроку – боронити учня від світу шахрайства, несправедливості, розпусти; світу руйнації і зла протиставляється життя, повне оптимізму і віри в людину);

урок-рефлексія (Г.Маркес «Стариган із крилами», М.Павич «Дамаскин»).

14. Уроки-фантазії (розкривають, перш за все, творчість конкретного вчителя, його талант зробити на уроці свято краси, дива, таємниці):

урок-казка (Г.Х.Андерсен «Снігова королева», казки О.Вайльда);

урок-сюрприз (Дж.Толкін «Гобіт», Л.Бессон «Артур і мініпути»);

урок-подарунок від… (Оле Лукойє, Дон Кіхота, Гаррі Поттера);

урок-дзеркало (вічні образи світової літератури);

урок-стріла (влучити у мету, поставлену на початку уроку);

урок-зустріч (побудований за технологією зустрічних зусиль: зустріч зі світом поезії, зустріч із поетом, «Дві зустрічі у колі мудрості Омара Хайяма» [15]);

урок-знахідка (аналіз детективних оповідань, уроки з вивчення ліричних творів);

урок – чайна церемонія (Я.Кавабата «Тисяча журавлів»);

урок – літературна кав’ярня (присутні сидять за окремими столиками, також запрошуються гості; учні по черзі представляють свої твори, ілюстрації, вірші);

біоадекватний урок (розвиток в учнів цілісного мислення, гармонізація правої й лівої півкуль головного мозку, використання релаксаційної методики: «Поетична галактика Тютчева», «Золота троянда середньовічної літератури» [10]);

урок мудрості (священні книги народів світу).

15. Мультимедійні уроки, або уроки з використанням ІКТ (інформаційно-комунікативних технологій) (такий урок, по суті, вже інтегрований, але ми винесли цей тип окремо, адже в умовах інформатизації суспільства сформувався новий вид організації сучасного заняття, спрямований на розвиток ІКТ-компетентності вчителя й учнів):

урок-презентація («Художники італійського Ренесансу»);

інтерактивний урок (головне на такому уроці – робота з інтерактивною дошкою, постійна активна взаємодія всіх учнів);

урок-розробка інтерактивного плакату або колажу («Усмішка» за оповіданням Р.Бредбері, «Квітка зла» за віршами Ш.Бодлера, «Обличчя війни» за антивоєнними творами ХХ ст.);

урок захисту проектів (індивідуальних проектів або проектів-звітів творчих груп; наприклад, підготовка інформації про В.Вітмена: «Компакт-біографія В.Вітмена», «Соціальний портрет поета», «Мистецький портрет поета»);

урок-коментар аудіокниги (на матеріалі новели Гі де Мопасана «Намисто» [2]);

урок-екранізація роману (М.Гоголь «Мертві душі», Л.Толстой «Війна і мир»);

урок – створення скрапбуку персонажа або письменника (скрапбукінг – це мистецтво оригінального, декоративного оформлення альбому-історії, щоденника, записної книжки);

урок – створення Wiki-газети (Вікі-газета – електронне друковане видання, альтернативний варіант для читання новин);

web-квест (урок світової літератури, який проводиться в комп’ютерному класі: пари (або групи) учнів отримують цікаве завдання, посилання на ресурси Мережі, необхідні для виконання завдання, опис процесу виконання роботи, спрямовуючі запитання, дерево понять, причинно-наслідкові діаграми).

Гадаєте, це все? Ні, вибрано лише найбільш поширені і цікаві типи уроків.

Наш час прагне синтезу, інтеграції, об’єднання різнорідних елементів в єдине ціле заради створення цілісної картини світу. Різні типи уроків поєднують багато цікавих знахідок на одному занятті, перетікають один в інший, переплітаються у найнесподіваніших формах. Спостерігається прямо постмодерністський еклектичний підхід до створення колажу із декількох смислів, наприклад: «урок – евристична бесіда з елементами компаративного аналізу», «урок-дискусія у режимі Інтернет-конференції», або навіть такий тип: «здвоєний інтегрований мультимедійний урок-роздум з елементами дискусії» (за новелою Ф.Кафки «Перевтілення») [9]).

Приємно бачити небайдужість словесника до того, щоб кожен урок з великої теми вивчення творчості письменника був для дітей несподіванкою і творчим надбанням. Тут хочеться навести структуру типів системи уроків за вивченням творчості В.Шекспіра на тему: «Шекспір – це пророк, посланий Богом…» Л.Столярчук:

урок 1: урок-презентація;

урок 2: урок-роздум;

урок 3: урок-дослідження;

урок 4: урок пошуку істини;

урок 5: урок-реквієм;

урок 6: урок-засудження;

урок 7: урок розвитку мовлення (написання твору) [12].

Серед головних завдань сучасних типів уроків словесності можна назвати:

- використання новітніх технологій (у т.ч. ейдотехніки, біоадекватної (ноосферної) технології, технології зустрічних зусиль, створення ситуації успіху тощо);

- урізноманітнення методів і прийомів у викладі матеріалу;

- збагачення інтелектуального і чуттєвого досвіду учнів;

- підвищення якості знань учнів;

- формування гуманістичного світогляду учнів, інтегративного мислення;

- розвиток пізнавальних та естетичних інтересів молоді;

- розкриття творчих можливостей учнів засобами художнього слова;

- виховання духовних цінностей, почуття патріотизму і космополітизму, розуміння себе і прийняття позиції іншої людини.

До основних засад новаторських уроків світової літератури можна віднести наступні:

- гармонізація та діалогізація навчання;

- творча співпраця учителя й учнів;

- науковість;

- робота в творчих динамічних групах;

- розгляд просторово-часових характеристик твору в їх взаємозв’язку з сучасністю та зверненістю у завтрашній день;

- сприйняття та осмислення через художній твір відносин «людина – світ»;

- використання елементів компаративного аналізу;

- урахування специфіки вивчення перекладу (варіантів перекладу) іншомовного твору;

- використання інтерактивних методів і прийомів;

- особистісно-орієнтований, гуманний підхід у навчанні.

Рекомендації по проведенню нестандартних уроків:

1. Нетрадиційний урок треба готувати заздалегідь і розробити систему конкретних цілей навчання і виховання.

2. Обираючи тип нестандартного уроку, викладачу потрібно враховувати особливості своєї вдачі і темпераменту, рівень підготовки і специфічні особливості класу в цілому і окремих учнів.

3. Інтегрувати зусилля вчителів при підготовці сумісних уроків.

4. При проведенні новаторського уроку керуватися принципом «разом з дітьми і для дітей».

5. Нетрадиційні уроки проводити у атмосфері розкутості, добра, творчості, радості, душевного й інтелектуального піднесення.

За умов використання на практиці нетрадиційних типів уроку зросте мотивація до навчальної діяльності, до літератури в цілому. За допомогою вчителя учні реалізують себе у творчості, створять умови для саморозвитку.

Не біда, що не розроблені структура і методика проведення більшості новаторських типів занять зі світової літератури, адже вони виконують головну функцію: створюють ситуацію зустрічі учня з письменником, учня з художнім твором, учня з мистецтвом. Звичайно, не всі нові типи уроків залишаться у широкій практиці, але ніколи не переведуться заняття словесності, які дають учням ґрунтовні літературні знання, збагачують їх емоційно і духовно, формують їхню свідомість і світогляд.

Печально, коли прекрасна сучасна розробка уроку (або системи уроків з вивчення певної теми) означені у рубриці «Тип уроку» стандартним бездушним: «урок засвоєння нових знань» або «комбінований урок» (і це кожна друга розробка!). Знають вчителі, що потрібно щось назвати, от і вписують перше, що приходить на ум. А у більшій половині сценаріїв уроків на сторінках методичних видань тип уроку і взагалі не указаний.

 

Новим типам уроків необхідно знайти місце у роботі кожного вчителя, адже вони – як свято для учнів.